Шанґрі-Ла Фронтир – Епізод 8
Хоч це й одна з найкраще анімованих серій сезону наразі, саме на ній Shangri-La Frontier починає втрачати мій інтерес.
Темп помітно сповільнився. У кількох останніх епізодах було ініційовано події, але без будь-якого реального завершення.
Уже вийшло вісім епізодів, а кількість квестів чи суттєвого прогресу можна перерахувати на пальцях однієї руки.
Хоча ці квести й мають бути складними та показувати, наскільки безжальним стає цей світ, коли перестає стримуватися, – я починаю дивуватися: до чого все це веде?
Грінд рівня
Мені подобається серіал саме через його невимушену, пригодницьку легкість. Але «без ризику» і «без напрямку» – це дві різні речі. Останні півтори серії майже повністю складалися з тренувального марафону Сунраку.
Звісно, це може бути важливо – але обсяг часу, присвячений цьому, викликає занепокоєння, особливо враховуючи, що «нагородою» за це є те, що його зробили почесним громадянином народу кроликів. Це жарт чи сюжетний поворот? Без поняття.
Потрібно більше розваг
Крім того, самосумнів Сунраку в битві проти Тріанта-Магуса: сцена здавалася надмірно роздутою. Його момент усвідомлення – «Я більше не можу бути недбалим, інакше нічого не досягну» – відчувався штучно нав’язаним.
Серіал найсильніший тоді, коли він випромінює дурнуваті, абсурдні пригодницькі вайби!
Хоча комедія тут зайшла добре (фінал викликав у мене гучний смішок), типового відчуття відкриття бракувало. Сподіваюся, наступний квест поверне більше цього грайливого імпульсу.