Шангрі-Ла Фронтир: Епізод 11

Перша половина цього епізоду чудово демонструє, чому я так сильно полюбив «Shangri-La Frontier», і чому ставки на життя й смерть не завжди є обов’язковими, щоб розповісти захопливу історію.

Поринути в приховані квести, битися з надзвичайно сильними босами, знаходити новісіньку зброю, яка значно перевищує рівень гравця — усі ці елементи додають захопливості та привабливості RPG з відкритим світом.

Коли споживаєш якісний медіапродукт — чи то відеогру, чи то аніме — ти можеш настільки поринути у світ, що повністю забудеш про його нереальність.

Коли бос-кролик виковує цю зброю, співаючи пісню, у супроводі чудового музичного супроводу на фоні, мені було абсолютно байдуже, що я по суті дивлюся кат-сцену, тому що моя цікавість і зануреність у цей світ переважують будь-яку думку, яка могла б порушити занурення.

А потім, коли з'являється інтерфейс і ти розумієш, що зброю навіть не можна використовувати, ця реальність раптом руйнується — і я не можу стримати сміху.

Цей епізод був більше про підготовку сцени. Є багато тонких натяків щодо значущості цієї таємничої зустрічі та ймовірності того, що вона пов’язана з неживим NPC із трагічним минулим. Це була б ідеальна нагода вплести лор світу в щось, що також могло б мати реальні наслідки, оскільки Артур щось планує.

Ця битва виходить далеко за межі простої прокачки для очок досвіду або права похвалитися, зважаючи на короткі моменти, що ми бачили Артура наодинці в попередніх епізодах. Епізод був настільки успішним, що він відродив мій ентузіазм до серії.